Осіння даль,задвинуті фіранки,
Земля горить від золота беріз,
Неон літа на містом аж до ранку
І плаче синь від бета й гама гріз.
Пожовкле лися в мряклому серпанку
Прибите до землі дощем із сліз,
І спомини пейзажами у рамках
В моєму серці,у кімнатах, скрізь.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.