Да, Валерію, возлюбити ворога - це не два пальці об асфальт... Тут не на всіх друзів вистачає тієї любові. Хоча філософськи: я - це все ("всесвіт"): друзі мої, мої вороги. Якщо полюбити себе, рідного, на всі 100, то воно і вийде - і друзів і ворогів. Отже, тільки через справжню любов і повагу до себе самого? І ще цікаво, заїзженим українським словом "співчуття" можна перекласти всі три приведені Вами "СО-". Хоча російською його знають лише, як "сочуствие". Ех! Люблю я нашу мову - багата вона і змістовна. З повагою, нажаль невиправний атеїст,
Та ні, невіри немає. Віра є, але вона не сліпа і не у міфічних створінь, або в незрозумілі явища. Моя віра прстенька - у нас з вами - віра в людей. Загалом же - це не супротивить темі Вашого твору, навпаки - збагачує його зміст ще більшою відповідальністю.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.