Вітер осінній зрива з дерев листя,
Нещадно кидає під ноги його.
А на калині намисто барвисте
Гойдає і пестить,мов сина свого.
О,в1тре осінній,ти НЕсправедливий
До листя того,що шматуєш з дерев.
Ти до калини - як батько дбайливий,
Пестиш намисто,немов свою крев.*
І знову підняв вітер листя те вгору:
"До чого питання про ту рідну кров?
Я пещу калину у різную пору -
Вона- символ щастя і вічна любов."
*крев(krew-польск.)- кров,(перенос.значення)- рідня
фото из интернета
Про символ щастя 1 любов1
© Copyright: Лариса Рындова, 2014
Свидетельство о публикации №114103001368
Свидетельство о публикации №114103001368
Рецензии
