Рим поэма- украинский язык

 РИМ ( ПОЕМА 16+ )

 Сяйте,  палаци  Великого  Рима!-
 Міста  величного,  світу  окраси!
 Де  ще  побачиш  такі  акведуки?
 Де  ще  побачиш  Величчя  таке?

 Вулиці,    де  гомінливого  люду
 Натовп  змішався  багатих  і  бідних?
 Де  ще  побачиш  піднесення  духу?
 Де  ще  побачиш  театру  розцвіт?

 Де  ще  у  світі  існують  Закони,
 Більш  досконалі  від  Римського  Права?
 Де  ще  побачиш  величчя  Арени,
 Смерті  порив-  гладіаторів  бій?..

 ...Пир  у  Нерона  в  величнім  палаці
 Фрукти  у  вазах,  у  келихах  вина...
 Юні  раби  в  білосніжних  туніках
 Страви  підносять  поважним  гостям.

 Гості  хмільні  полулежать  на  лавах,
 Їх  обіймають  гетери-  коханки,
 Діви,  з  якими  красою  зрівнятись
 В  світі  не  зможе  і  Сонце  саме.

 Вже  виступали  чудові  актори,
 Вірші  і  оди  співали  Нерону...
 Зранені  воїни-  преторианці
 Мовчки  похмуро  на  чатах  стоять.

 Все  остобридло...  Пісні  надоїли,
 Вихили  мімів,  кривляння  акторів.
 Нині  Нерон  не  читатиме  віршів-
 Щось  вдохновення  сьогодні  нема...

 Що  ж  бо  придумать,  щоб  час  скоротити?
 Чим  ще  зайнятись?  На  що  подивитись,
 Щоб  вдохновення  для  віршів  з"явилось?-
 Думає  в  смутку  Великий  Нерон...

 Двое  дівчат,  зовсім  юні  рабині,
 В  білих  туніках,  з  стрункими  ногами,
 Взутими  в  грецькі  красиві  сандалі,
 В  горщиках  вина  підлить  принесли.

 "Гляньте,  які-ж  бо  красиві  дівчатка!
 Де  вас  купили?  Звідкіль?  Ви  цнотливі?
 Нумо  сюди!"  -  І  Нерон  підійнявся-
 "Будете  битись  для  мене  на  смерть  !

 Зараз-но  скиньте,  дівчата,  туніки!
 В  руки  мечі  вам,  щити  і  шоломи.
 Хочу  дивитись,  як  б"єтеся  голі.
 Хто  переможе-  я  цноти  лишу."

 З  гомоном  зразу  палац  підійнявся-
 "Мудрий  Нероне!  Повік  тобі  слава!
 Лиш  Син  Богів  так  надумати  може!"-
 Гості  прокинулись  з  п"яного  сну.

 Місце  звільнили  миттєво  актори...
 Гомін  ущух...  Зброю  внесли  до  зали.
 Дивляться  всі...  І  стоять  серед  зали
 Двоє  оголених  юних  дівчат...

 ...Бачили  ви  гладіаторів  битви? 
 Воїни  б"ються  сміливо  і  мужньо...
 Що  тут  поробиш?-  дівчата  з  наказу
 Кинулись  битись  одна  на  одну.

 Рухи  їх  ніжні,  пластичні,  дівочі...
 Їхні  тіла  вкриті  потом,  вологі...
 Гості-цінителі  судять  зі  смаком
 Хто  переможе...  Складають  заклад.

 Битись  дівчата  зусім  не  уміють.
 Руки  тонкі  ледве  зброю  тримають.
 Ніжки  тремтять,  важко  дихають  груди...
 І  не  підняти  важкого  щита...

 Та  незважають  на  страх  і  на  втому...
 Лязкіт  мечів  дзеленчить  все  сильніше.
 Що  може  бути  величніше  цілі-
 Цноти  лишить  Небожитель-  Нерон?

 І-  кульмінація-  рухом  сміливим
 Подруга  рветься  затято  до  цілі!
 Подруги  руку  підняту  відбивши,
 Груди  маленькі  пробила  мечем...

 Дівчина  бідна  додолу  упала,
 Ноги  красиві  в  судомині  звились,
 Тіло  здригнулось...  Меч  гострий  у  серце
 Як  чоловічий...  в  жіночу...  ввійшов.

 Взяли  дівчину  раби  чорнолиці
 Просто  за  ноги,  і  тіло  біляве
 Витягли  з  зали,  підняли  на  руки, 
 Та  до  гемоній  віднесли  нараз.

 А  переможиця,  горда  й  смілива,
 Кинувши  зброю,  розпечена  з  шалу,
 Стала  навколішки  перед  Нероном
 І  на  підлозі  йому  віддалась.
 ...          ...        ...        ...        ...

 Весело,  шумно  в  величнім  палаці.
 Про  непоборну  жагу  перемоги, 
 Попри  припони  досягнення  цілі
 Вірші  натхненні  читає  Нерон!..
 ...        ...        ...        ...        ...

 В  ямі  бридкій,  де  скидають  відходи,
 Де  лиш  зневажені  шлюхи-повії
 Плотських  утіх  тих  сумні  артефакти,
 Мертвих  дітей  викидають  своїх,

 Тіло  дівоче  цнотливо  лежало,
 Наче  на  темному  сонячний  промінь...
 Мов  перламутр...  і  бродячі  собаки
 з  хижим  гарчанням  терзали  його...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014
автор: Сокольник