Грав скрипаль на єдиній струні.
Дика пташка сумної співала.
Десь заграва крайнеба палала.
А ти знову наснився мені.
Хтось у сутінках тьмяних не спить –
Не стулити сполохані очі,
Бо в кутках шепотять поторочі,
І спиняється серце на мить.
Мов намиста блакитні разки,
Сяє всесвіт від подиху Бога.
Тільки вічність світити незмога –
І згасають в безодні зірки.
Сивий місяць скотився до ніг,
Плинуть хмари, а поряд – латаття,
Біля озера мліє багаття,
Як відлуння, скрипаль вже затих.
Дошкуляють ті сни навісні,
Де твоє незнайоме обличчя.
Ніби лицар із середньовіччя,
Чом ти знову наснився мені?
27.10.14
Чом ти знову наснився менi?
© Copyright: Малати Воздушная, 2014
Свидетельство о публикации №114102810781
Свидетельство о публикации №114102810781
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.