Ганс

В осеннем небе мёрзнут крылья змея
Бумажного, и рушится альянс.
И кто любовью пренебречь посмеет –
Тому ветрам раскладывать пасьянс.

Уносит листья, словно крошки...
                Ганс
Глубокой ночью на ветрах немеет...
Снега, о Ганс, засыплют скоро Вас.

Чернеет медью неба позолота...

Ваш змей и выси были только миг
В единстве.
            По следам незримый кто–то
Идёт за Вами.
                Ночь глотает крик
И Ганс седой, как снег, уже старик.

А снег летит из белых неба сотов
И шепчет: "Ты не жил... Теперь умри..."

_________________________________________

вдохновлено:  стихотворением "Транс"
АНАТОЛИЯ ГРЫЗУНА.

               

І літо бабине,і паперові змії
В повітрі поєдналися в альянс.
З коханням гратися ніхто не сміє,
Бо фатуми закладено в пасьянс.
І листя прибирає срібен глянс.
А в серця,в серця-
Споконвічний транс:
Це не гармонія,це дисонанс.

Жовтавість осені-
примарна позолота,
Ліси й поля з"єднає лиш на мить,
А потім дощовиця--мов кіннота,
А ще гусина донебесна нота,-
Вожак попереду--
Клин правильно летить...
І думається:а чи варто жить?..