Пробігло літо...літечко зелене...
Ввірвалась осінь в серце й на поріг...
ТИ більш не існуватимеш для мене,
Бо не зберіг кохання, хоч і міг...
Вслухаюся...а в серці спокій,тиша
І у душі ніщо не шебурхне...
Як дивно: ТИ із серця мого вийшов,
Неначе там і не було тебе...
ТИ відірвався, мов листок із клена,
Не попрощався,не сказав - прости...
ТИ більше не повернешся до мене:
Згоріли поміж нами всі мости...
Я не схворіюсь восени у тузі,
Не варто душу загортать в пальто...
Не вороги тепер ми і не друзі,
Так дивно: ТИ для мене став - НІХТО...
НІХТО - мені вже не стривожить душу
І не завдасть нестерпний біль душі,
Та виплеснуть останні краплі мушу,
Як ствердження,як спогад - у вірші...
Тебе кохала...та і ти, напевне...
Не побіжу в минуле навздогін,
Бо...більше не існуєш ТИ для мене...
Тебе - нема...лишилась тільки тінь...
ТИ з мого серця вийшов...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114102300063
Свидетельство о публикации №114102300063
Рецензии
Наташенька! Как же похожи наши души! Этот стих просто бьет по живому. ВЕЛИКОЛЕПНО!!!
Завальнюк Мишина 24.10.2014 19:53 • Заявить о нарушении
Завальнюк Мишина 24.10.2014 19:53 • Заявить о нарушении
ДЯКУЮ, НАТАЛЮ!!!!ТАК ІНОДІ БУВАЄ....З ТЕПЛОМ ДО ТЕБЕ!
Наталья Кислощук 26.10.2014 21:42 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 26.10.2014 21:42 Заявить о нарушении