Я згадую дiда...

Село моє  рідне, моя  Батьківщина,
Мала чи велика  - у серці  одна.
Я тут народилась, в колисці гайдала
І пісні співала  матуся  моя.

Я згадую діда,  майно, що нажито.
Розмови про щастя,  кохання його.
Коли на полях колосилося жито,
Його з нами  разом  вже не було…

В бою жорстокім  сорок першим
Він помирав і знов вставав,
Непереможеним, упертим,
І другу впасти не давав.

Від болю серце розривалось,
Коли він згадував село.
Воно жило і  захищалось,
А Клятий в ньому вже давно

А там  дружина, малі діти.
Хто захистить їх від біди ?
Луна на небі ярко світить:
«Перенеси мене туди!

Благаю, Господи, помилуй
И захисти мою сім’ю.
Мій рідний край , він серцю милий,
До болю я його люблю.

Я подолаю перешкоди,
У смерті вимолю життя.
Пошли  в дорозі прохолоди
І захисти від каяття».

Він автомат стискав руками,
Схиляв в журбі своє чоло.
Не знав солдат: Господь  був з нами,
Допомагав долати зло!


І в небі  сонце засіяло,
Зійшло і освітило все.
День Перемоги стало Святом,
Нам радість, спокій, мир несе.

Солдат живий, небесний чи в мармурі,
Він в нашій пам’ті живе!
Пройшов скрізь пекло и тортури,
До Перемоги нас веде!