Мени 13 минало

Мені тринадцяти минало ,
Сміялась осінь за вікном ,
Осіннє листя опадало ,
І сумно на душі було .
На хвилину я згадала :
Колись бігало дитя
(Жаль , що так життя спіткало ,
Жаль : воно без вороття ).
Сміялася моя душа ,
І серце весело співало ,
Усмішка сяяла моя ,
Та все воно враз десь пропало .
Сміється сонечко у небі ,
Осіннє листя опада ,
Пливе рікой самотній лебідь -
Лебідоньки він нема .
І тихо грається вербою
І гіллям вітер заводний ,
І шелестить тихо травою ,
І тихо - тихо самотить .
Мов колосочок серед поля ,
На світі я серед людей .
Та що ж за хижа в мене доля
Крадеться до моїх дверей ?
Проте скажу : спасибі, Боже,
Хоча б і за таке життя .
Зміню я долю свою , може ,
Хоча й влаштовує така .
Життя летить , як в вирій птиця ,
Несе мене , несе тебе .
Знай , всякий , так годиться :
Життя шляхетне і тяжке .
Долай усі ти перешкоди -
Вони зустрінуться не раз ,
Ми , українці , славні родом ,
Міцне коріння в усіх нас .
І нам немає переводу
І повсяк день, і повсяк час !