ми не робимо перший крок, думаємо - не взаємно
ми соромимся наших почіттів, а даремно
так втрачається час, так втрачаються люди
і по-іншому, мабуть, вже ніколи не буде
ми дивимось в очі і не бачимо сліз
чужу душу судимо, а своя - темний ліс
ми просимо щастя, віддаємо лиш біль
були ми метеликами, а стали як міль
ми просимо світла, а самі як ніч
творимо свою долю руками не з пліч
цілуємо не кохаючи, кохаємо не відкриваючись
інших ображаємо на них же ображаючись
одягаємо корону, а самі - шути
шукаємо собі пару, лиш щоб самому не йти
ми в Бога не віримо, а все чекаємо чуда
і по-іншому, мабудь, вже ніколи не буде
ми не робимо перший крок...
© Copyright: Алиса Мая, 2014
Свидетельство о публикации №114102107553
Свидетельство о публикации №114102107553
Рецензии