А чи можна уявити любов свiтлом?

Життя побудоване на контрастності. Бо що ми називаємо почуттями? Квапливу зміну емоційного настрою, яка одзивається до нас гостріше всього. Саме тому любов для багатьох – вогонь. Пристрасть змушує нас горіти. Але вона і спалює нас.

А чи можна уявити любов світлом?

Лише людина, яка ніколи ще не кохала по-справжньому, здатна на таке. Бо кожна остання прочитана книга – найулюбленіша, а кожне останнє пережите почуття – найсильніше. І здається, ось воно те, що буває тільки раз у житті. Тоді іншого й не треба.

Тільки людина, яка ніколи нікого не кохала, може уявити таке.

Що саме?

Нечутне коливання повітря, силует, що стоїть навпроти тебе.

Ти не торкаєшся його шкіри, відчуваючи тепло на відстані.

Ти не дивишся на нього, заплющуєш очі, бо в темряві твого розуму можеш вивчити кожну деталь його зовнішності краще, ніж зором.

І тоді ви повертаєтеся обличчям до заходу сонця і йдете поряд, по дорозі в небуття. Коли ваші руки раптово зустрічаються й знову розходяться у безмежному просторі, ти не відчуваєш прикрості. Бо його доторк завжди з тобою. Для вас немає хвилин розлуки. Перед очима ж застиг його образ, нехай погляд напрямлений зовсім в інший бік.

Саме тому тебе переповнює світло, що ніколи не згасне так, як швидкоплинний вогонь пристрасті. Воно завжди в тобі. І ти сам світишся.

Але таке може бути лише в уяві людини, що ще не любила, проте обов’язково буде палати коханням колись. А коли ти у вогні, що для тебе те звичне, ледь помітне, нехай і досконально чисте світло?

Бо ж люди жадають контрастності.