У Миколи вуса чорні,
Й очі, як на гріх,
Восьмий раз виходжу заміж,
Не було таких!
І Степана, і Андрія,
Я б любила вік,
Бо якийсь він недотепа
Восьмий чоловік!
І Івана, і Степана,
Сидора й Петька,
Обіймала б й цілувала,
Вдача вже така!
І такі ж, бо, гарні хлопці,
Мій же, як на гріх,
Як би можна, то пішла б я,
Заміж аж за всіх!
У Горпини очі сині,
В Катрі – голубі,
От би мати таку жінку,
Повезло б мені,
Бо оце я бідолаха,
Восьмий раз женюсь,
І що кожен раз, то гірше,
Думає Петрусь!
Загуляла вража жінка,
Що аж гай шумить,
За такеє, кажуть люди,
Треба її вбить!
Але що тепер поробиш,
Знає те вона,
Що тепер у нас із нею
Рівнії права!
Ривни права!
© Copyright: Фёдор Менде, 2014
Свидетельство о публикации №114101910015
Свидетельство о публикации №114101910015
Рецензии
