Сиджу, і знову ці думки невпинні
Про неї, як про сон, неначе неземний.
Та знаю точно,що вони невинні,
То ж серце щире закохалось восени.
А закохалося воно у милі очі,
У посмішку казкову, чарівну.
У руки ніжні, наче дотик серед ночі,
І в ту ходу спокусливу одну.
Думки невпиннi
© Copyright: Богдан Выговский, 2014
Свидетельство о публикации №114101807223
Свидетельство о публикации №114101807223
Рецензии