Вже котрий день ідуть дощі -
то плачеш, Батьку, Ти,
бо в місті посмішок тепер
є присмак гіркоти.
І місто посмішок в цей час
змінило сміх на гнів,
де було свято, там тепер
кладуть Твоїх синів.
За волю Неньки і за мир
лежать їхні тіла!
Не радощі вже - нині там
блукає чорна мла...
Так, місто посмішок в цю мить
палає у вогні,
не посмішки вже там - то плач
лунає ночі й дні.
М СТО ПОСМ ШОК
© Copyright: Валерия Азовская, 2014
Свидетельство о публикации №114101706196
Свидетельство о публикации №114101706196
Рецензии
Возможно, Леся Украинка и похвалила бы данное стихотворение.
Но - она бы похвалила его тогда, в своё время, когда ещё далеко было до новаторств Маяковского...
Вячеслав Рассыпаев 24.05.2018 12:39 • Заявить о нарушении
Но - она бы похвалила его тогда, в своё время, когда ещё далеко было до новаторств Маяковского...
Вячеслав Рассыпаев 24.05.2018 12:39 • Заявить о нарушении