ти всюди

Ти приходиш до мене увечері солодким як мед сновидінням. Дивним маревом у нічній імлі мені являється твій образ. Я все повторюю собі : "Ти в мені!Ти в мені!Десь на денці , у самому куточку мого великого серця".
Ти вітром теплим обіймаєш мене .І цілуєш вуста мої холодною водою. Я навіки твоя і всюди лине: "Я з тобою! Навіки з тобою!"
Ти пестиш мене теплим сонячним промінням. Від тих дотиків в мене мороз по шкірі, то найкращі відчуття, голубе мій.
Коли ти стаєш вітром і блукаєш  вулицями міста в пошуках мене - я це відчуваю і виходжу тобі на зустріч. Ти від радощів починаєш пустувати. То падаєш до моїх ніг, немов вірний пес, то мов орел здіймаєшся  в небо, підхоплюючи  на крилах з собою мої думки та мрії, і ніби дражнячись, жонглюєш ними як жонглер кульками. Та я не ображаюся. Я лише із задоволенням спостерігаю за вами з низу.
Ти ревно слідкуєш за мною всюди. І я не заздрю тому, хто смів би назвати себе твоїм суперником. З такими в тебе розмова коротка. Мені подобається як ти тоді супиш брови-хмари, чорні як ніч, і грізно блимаєш блискавками. Сердишся рокотом грому... Який же ти кумедний тоді!
А через деякий час, чи то через безсилля, чи то намагаючись мене розчулити, пускаєш сльозу. І йде дощ. Ти, користуючись нагодою, торкаєшся прохолодними краплинками моєї шкіри. І я знову посміхаюся.  Я люблю  коли ти приходиш до мене дощем. Тоді ми можемо з тобою насолодитися спокоєм. Ми просто зливаємося в єдине ціле, поєднуючи наші думки, почуття, бажання. Ми завжди гуляємо мовчки. Ми розуміємо один одного без слів.
Р. S. Моя любов до тебе настільки велика, що не вона живе в мені, а я знаходжусь в ній.