КП
Сьогодні я гуляю –
І не рости, трава!
Не хочу і не знаю
Нічого, крім вина.
Байдуже, що там буде
І що уже було,
Як кажуть мудрі люди:
«Було – то відгуло...»
До самого останку
Впиваюся життям,
Від ранку і до ранку
Я знову став дитям.
Вино моє солодке
І має дивний смак:
Життя таке коротке –
Лиш серце знає, як...
Любити і співати:
«Спасибі кожній миті!»
І мріяти, й чекати...
Мене не зупинити!
Бо хочу шаленіти –
Тому і шаленію.
Інакше нащо жити?
Впиваюся й п’янію!
Такий, як є, – відкритий:
Подумав – то й сказав,
У дурні хай пошитий –
Маю, чого не мав!
І море по коліна,
І будь-яка біда
Свою покаже спину,
Нічого не шкода.
Бо навіть за невдачі
Я дякувати звик,
А доля ще віддячить...
Вона – мій захисник.
17.10.14
I не рости, трава...
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114101701535
Свидетельство о публикации №114101701535
Рецензии