Ці гарні хлопці з українських батальйонів
Народ свій нищили, косили як траву,
Їх не спинили море сліз, слова прокльонів,
Бо чорні душі чули тільки сатану.
Повзе країна наче равлик в чорну яму,
Скажений писк нацизму чути звідусіль…
Вже Щорса вулиця з ім’ям нациста стане,
Того, що в Києві вбивав робітників.
На свіжовиритих могилах квітів мало,
Ридає серце від важких, кривавих ран.
У українців в справедливість віру вкрали,
Але надію далі жити – не віддам!
Вкривають землю пелюстки троянд від горя,
Із сліз жінок, що зґвалтували дощ іде,
Блищать від смутку та жалЮ луна і зорі,
Душа болить від болю пекла, та живе…
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2014
Свидетельство о публикации №114101711017
Свидетельство о публикации №114101711017
Рецензии