без не

Ти зморений і змучений відкриєш двері своєї квартири -- в обличчя одразу війнуло ніжним ароматом її парфюмів. Раніше ти обожнював цей запах -- тепер ти ненавидиш його. Зробивши декілька кроків, ти згадаєш, що її нема.Вона пішла... Хоч не до іншого, але назавжди. Хоч і назавжди, але іноді ти бачитимеш її . Хоч і бачитимеш, але не зможеш доторкнутися і відчути. Хоч не відчуєш , зате почуєш її голос. Хоч і почуєш, але тільки у своїй голові . Її образ довічно блукатиме цими кімнатами.
Увійдеш до кухні.Уявиш ніби вона , посміхаючись тобі, як завжди, запросить до столу.Або згадаєш, як кожного ранку вона готувала для ВАС сніданок. Згадаєш ті довгі осінно-зимові вечори , коли ви сиділи в напівтемряві за чашками з гарячою кавою, і розповідали один одному ті кумедні історії з дитинства. І тяжко зітхнувши, з безсилою ненавістю до всього і всіх на світі, ледве стримуючи сльози та крик,гаркнеш дверма кімнати, повалишся в своє-ваше ліжко і намагатимешся заснути аби якось втікти від цієї параної .. але даремно.. Поруч знову тобі мариться її сплячий образ... У тебе різко перехоплює дихання, до очей підступили сльози. Тобі здається, що ще трішки і ти з'їдеш з глузду. Лише снодійне полегшує твої страждання. Та чи надовго? Тебе це вже не хвилює... Ти простол вип'єш дві таблетки і заснеш... і вже через два тижні назавжди...