Короткі фрази уже не мода,
Прощати швидко іще не тренд.
І тільки плаче моя погода,
Байдужі очі тримають бренд.
Рука малює чужі прокляття,
А сонце душу пече вогнем.
За злі слова, за глухі закляття,
За те, що так безнадійно живем.
Малюю образ німого кохання,
Та що за пародія? Сміх-то який!
Фальшиві жести, такі ж зізнання,
До болі рідний вже став чужий.
Холодні світанки з гарячого чаю,
Товчеться у душу ненависний дощ...
Дорогу свою я вже знову втрачаю,
Вже знову блукаю, блукаю, блукаю...
У сірих цих буднях з буденності площ.
Ос нн й сум укр. яз
© Copyright: Ульяна Ильева, 2014
Свидетельство о публикации №114101510497
Свидетельство о публикации №114101510497
Рецензии