Я давно не писала тобі.
Я втомилась тебе кохати.
Знов твій голос звучить в мені.
Мені страшно до нього звикати...
Мені боязко й дивно з тобою,
бо в очах у твоїх - шоколад,
він як знак, він як вісник спокою...
він квиток - без дороги назад.
Пам'ятаєш, скажи, наші зими?
Лиш обійми... й тепло наших рук.
Вже тоді ми ставали чужими,
без вакцини від болю й розлук.
Я давно не писала тобі...
Не забула...тебе не забути.
Заблукала я десь...у мольбі.
Це ж так просто, але й не збагнути.
Божевільна. Я знаю. Пробач.
Ти залишив багато гіркого,
ти ж бо був мій життєвий палач,
за бажання моє неземного.
Як хотіла я ніжності слів...
але знову пишу у мінорі.
Не шукай голос мій серед снів.
Всі слова прозвучали поволі.
Пам'ятаєш, я клялась тобі?
Буду завше любить твої очі...
Знаєш, клятви були німі,
а слова залишились пророчі...
Втомилась укр
© Copyright: Ульяна Ильева, 2014
Свидетельство о публикации №114101510367
Свидетельство о публикации №114101510367
Рецензии