Перечитую знову вірші до дірок:
Кожна сторінка має на собі відбитки моїх пальців.
Мої думки навіть у день летять до зірок
Лише тільки ти зі мною зостанься.
Зателефонуй ,напиши ,чи приснись…
Поглянь знову тими карими очицями
Знову як вперше на мене дивись
Як востаннє дивись. Непохитно. Зіницями.
Нехай же не вперше,а що як востаннє?
Мій образ стоїть коло тебе ,дивись!
Ти мрієш вночі,плекаєш бажання
Для чого?Яке воно?Нащо?Спинись!
Твій погляд більше ні на кого не схожий,
Прошу ,дивись мені в очі,дивись!
Ні? Ти не хочеш.. Ти лише перехожий..
Але, все ж, може ще зустрінемось колись?
***
Але, все ж, може ще зустр немось колись?
© Copyright: Мореъ, 2014
Свидетельство о публикации №114101309725
Свидетельство о публикации №114101309725
Рецензии