Не каламутьмо спогадів отих
Нікчемним словом про любов минулу,
Що трепетні надії обманула,
Але ж цвіла у буднях золотих.
Не каламутьмо спогадів отих!
Розтринькано бездумно славні дні,
Де ми удвох, де з нами сонце й зорі,
Де простяглися далі неозорі
Для нас, для нас – майбутньої рідні.
Розтринькано бездумно славні дні…
Для споминів – розрада і печаль
Веселі весни, бо між нами – осінь
(А в ній чужого стільки намелося
І гирями нависло на плечах…).
Ці спомини – розраду і печаль –
Що не затерлись у вервечці років,
Не каламутьмо! – пропікає докір…
13.10.2014
Не каламутьмо спогадiв отих...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2014
Свидетельство о публикации №114101307767
Свидетельство о публикации №114101307767
Рецензии
