І нині й прісно!
Молюсь тобі, бо ти ; моє Свічадо,
Бо твоє лоно дихає життям,
Твоє ім'я у Космосі звучати
Ще буде! Не у безвісті, а там,
Де в трепеті відроджується Віра,
До крові здерши шкіру із долонь,
Де страчена душа із-під сокири
Випурхує, даруючи вогонь!
Бо ти свята у слові і у жесті,
Не дивлячись на те, що вороги,
Тебе розтяли на середохресті,
Лишивши прах без крові та снаги.
Молюся я до тебе і про тебе,
Бо знаю ; навіть в хаосі століть,
Пшеничне поле і блакитне небо
І нині й прісно, й доки світ стоїть!
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101109061
Свидетельство о публикации №114101109061
Рецензии