***
Я од віку така нічия,
Я од вітру така шалена!
Вивертається колія,
Обриваються знов стремена.
Заблукала на віки-віч,
Босоніж по стерні в нікуди,
Зорі в очі мільярдом свіч,
Калатає серденько в груди!
В ніч посічену, навпростець,
Не потрібні вітрам стремена!
Я од віку, хай йому грець,
Нічия така і шалена!!!
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108969
Свидетельство о публикации №114101108969
Рецензии