Місилась глина із кізяками,
Долівку ніжно рівняли руки.
Так пахла Вічність і руки мами,
Сміялась глина плямкатим звуком.
Під сонцем спризьба червоно мліла,
У вікнах дзвінко дзижчали мухи,
А мама в ночвах сонця місила,
Ловила глина ласкаві рухи.
Співала глина тяжким сопінням,
Раділа мама яскравій днині
І осипалось сухим лушпинням
Моє дитинство у жовту глину.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108961
Свидетельство о публикации №114101108961
Рецензии