Ця осінь вже приходила не раз!
Я пам‘ятаю, як було це вперше,
Вона палала ніби від образ,
А потім оголяла все, завмерши.
А потім знов з;являлася в саду,
Палила щоки радісним жоржинам
Ховала в листя стишену ходу,
І поступалась місцем хуртовинам.
Ось і тепер крізь серце струменить
Її близька присутність невловима,
В розтопленому сонці верховіть
Вона по особливому вродлива!
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108928
Свидетельство о публикации №114101108928
Рецензии