Загорни мені мамо окраєць у білу хустину,
Я вернуся у літо по сірій колючій стерні,
Через міст калиновий, що бавив мене ще дитину,
До живої криниці, що воду давала мені.
Там вітрам почитаю мої занотовані вірші
І маленька така переплутаю биті шляхи,
Там зцілую брунатні замріяно-сонячні вишні,
Де у вишитих далях співають казкові птахи.
Де на хаті ще золотом світиться сонячна стріха,
Де іще не стоять по догах болючі хрести,
Де бабусина пісня – на душу ласкава утіха,
Загорни мене мамо в сорочку, що вишила ти.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108913
Свидетельство о публикации №114101108913
Рецензии