У снах бузкових, в старій хатині,
Де я з;явилась на білий світ,
Моя бабуся ховала в скрині
Пожовклий вузлик, як долі слід.
А я маленький незграбний буслик,
Тоді не знала ще горя й зла
Ой, як хотілось выдкрити вузлик,
Пірнути в казку, що внім жила.
Вона тулила його до себе,
Ховала сльози в пожовклий льон,
Співала тугу у синє небо,
Молитву клала в серця ікон.
А потім тужно упали трави,
У серце вдарив прощання струм,
Скотилось сонце в сльозах іржавих,
Пішла бабуся у сірий сум.
Роки спливали,забулись біди,
Відкрила вузлик, аж дух затерп,
А там із фронту листи від діда,
Пожовклий з часом його портрет.
А в ньому сльози бабусі-неньки,
А в ньому згіркла її печаль,
Синів світлини іще маленьких,
Що від безхліб;я пішли у даль.
Зсипалась з вікон стара замазка,
Вмирала вишня, зламався пліт,
А в мене в шафці, журлива казка
Бабусин вузлик, як жменя літ.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108904
Свидетельство о публикации №114101108904
Рецензии