Я так іще замало віддала
Оцьому світу. Тільки на папері,
Як у пітьмі розплавленого шкла
Шукала ключ, щоб відімкнути двері.
О, світе мій, куди ж мені іти
Між цих рядків, між вікнами й порогом?!
Збагнувши раптом міру самоти,
Тієї самоти, котра від Бога.
Рядки, рядки холодні, як пиття
У тьмяній шклянці, тільки гріє рима.
Заходжу в неї, як в чуже життя,
Неначе помилившися дверима.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114101108894
Свидетельство о публикации №114101108894
Рецензии