Я втомилась, від зрад, від марного пошуку сонця. Від короткого спалаху мрій, від веселкових мар та брудних почуттів за вікном.
Я благаю тебе, зупинись, мій закоханий січню. Дай завмерти душі в божевільному танці снігів. Зупинись, та залишся, непритомністю в серці вітрів.
Ти мій зоряний світ, мій солодкий полон,
мій заклятий та лагідний ворог. Ти тримав мою волю, не давав моїй силі життя, ти пройшов через травень зімною. Мій болю, мій сяючий подих.
Залишайся навічно в моїй тихій оселі, малювати на вікнах шедеври свої, серед хаосу роздумів, я знайду свої світлі помилки, та назавжди закреслю любов до весни. До теплого вітру, до сріблястих пісень, що навколо чутно, до зелених, заквітчаних травнем дібров.
Тож залишся зімною, мій таємний коханцю, мій холоде білий, мій січню...
Я втомилась, в д зрад, в д марного пошуку сонця...
© Copyright: Алина Тахтуева, 2014
Свидетельство о публикации №114100908201
Свидетельство о публикации №114100908201
Рецензии