КП
Мені болить твоя душа
І самота порожня сниться,
Я не віддав би і гроша
За світ без тебе...
Лиця, лиця..
Чужі, байдужі, мовчазні,
Нещирі, штучні і фальшиві...
Як і у тебе: дні нові –
Старі, однакові, журливі.
Ти – світло! Я благаю: «Сяй!»
Так, щоб було замало неба!
Так, щоб лилося через край!
Щоб не було чогось ще треба.
Так, як умієш тільки ти,
Народжена лише для цього...
Дзвенять уламки самоти
Від погляду твого одного.
Та погляд твій десь заблукав
У вимушених забобонах,
І як тебе я не гукав,
Тепер він у тісних шаблонах
Шалених днів, німих ночей,
Чужих чекань і поцілунків,
У смутку втомлених очей,
У грі оманливих лаштунків.
Щодня, щороку, щожиття...
Скажи, мене іще ти чуєш?
...Твоє в мені серцебиття.
Живеш – мене ти тим рятуєш.
07.10.14
Менi болить твоя душа...
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114100707320
Свидетельство о публикации №114100707320
Рецензии