Обважнiлий вересень
Розриває стрічку він дужими грудьми.
Обважнілий вересню, ти сьогодні вирішив,
Що пора до жовтня нам, ближче до зими.
Тільки вчора нібито половіло житечко
І всміхалось сонечко в дзеркало ріки…
За незнані обрії закотилось літечко
І все більш осінні в’яжуться думки.
Вузлик та й за вузликом… Думка наче ниточка,
Безкінечно тягнеться у забутий край,
Там, де сяє молодість невмирущим світочем
І любові першої вічний водограй.
…Клен в тумані світиться, осінню уквітчаний,
І ставок під вербами стомлено заснув.
Відлетіла молодість золотою стрічкою…
Обважнілий вересню, дякую, що був!
Свидетельство о публикации №114100602466
Нанолев 07.10.2014 22:46 Заявить о нарушении
И обгоняют вьюгу июньские дожди,
А мы спешим друг к другу... ... ...
И никогда не знаем, что будет впереди
Наталья Бидненко 08.10.2014 21:07 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 08.10.2014 21:12 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 08.10.2014 21:15 Заявить о нарушении
Что до гадости, что после:)) Ты это пишешь тому, кто заставляет слова прыгать через горячий обруч мысли;)
Нанолев 08.10.2014 21:16 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 09.10.2014 20:56 Заявить о нарушении