Тягар з минулим

Напевно,що і в вас були моменти,
Коли сидиш і згадуєш минуле,
Коли у пам`яті з`являються фрагменти,
Що для душі такі болючі були.

Здається, вже не хочеться страждати,
І знов переживати те усе,
Та чомусь серце звикло відчувати
Лиш те,що за собою біль несе.

Ми мимоволі згадуєм страждання,
Всі зради, ненависть, прокльони, каяття,
Усі невдачі і розчарування,
Які колись принесло нам життя.

А інколи пригадуєм найкраще,
Саме ці спогади ламають нас в дорозі,
Бо із минулим мандрувати важче,
Воно – не помічник у перемозі.

Пригадуючи всі моменти щастя,
Ми часто мрієм повернути все назад,
Хоча не варто, бо тепер не вдасться
Змінити той кінцевий результат.

Єдине, що ми можемо зробити –
В потрібне русло змінити майбуття,
Всі свої вчинки і провини оцінити,
Та зрозуміти – час не має вороття.

Нам варто скинути тягар, що за плечима –
Важку торбину спогадів кривавих,
Бо тільки віра у майбутнє нескорима
На всіх шляхах незнаних і цікавих.
21 серпня 2013 рік