Визирай iз канави

Визирай із канави

Прокидайся світла душа,
Час прийшов виділятись
Серед вбивць і потвор,
Не лічити тяжкий діамант,
Що від крові темніє на дні.
Досить гнити в канавах пустих
І шукати довіру між злими,
Потішатись, що досі живий,
Що не вдарила куля у тіло,
Але інших ти бачив в могилі,
Де розломлений хрест, божевілля,
Материнські заплакані очі,
Визирай із канави на світ,
Подивися у очі о тим,
Хто нас ділить як шмат продає,
Вихваляється втішно на нашій землі,
І рахує весь час капітал.
Наче серце калатає в грудях,
Ні то мертві дихають вільно
Серед криків, де убили добро,
На іконі Христос посміхався,
Але усмішку святу пропили,
Розлили наче кров по тілам,
У киплячому гною потворнім,
Де від тулуба залишився пил,
Підкидаючи монети ганебні,
Потішався антихрист в пітьмі,
Відмірюючи крок і смакуючи біль,
Підіймав із землі труп живий,
Виділяючи слиз із грудей,
Бачив мертвий небо і світ.