Вона мовчала в листах про небо,
В рядках ховалась в тяжкі хвилини,
Як сталь палало дівоче сердце,
А його сердце було із глини.
Він рвав шматками, як тіло душу,
Ховав у схрони кохання чари,
У неї в небі палало сонце,
Над ним нависли примари-хмари
І ночі плями, в'їдавшись в стіни,
Сплелись, як змії, на чорній стелі.
Вона хотіла в відкрите небо,
Але застрягла в його пустелі.
Пустеля
© Copyright: Владимир Фадеев, 2014
Свидетельство о публикации №114100505903
Свидетельство о публикации №114100505903
Рецензии
А это даже круче, чем у Вакарчука! Извините, что сравниваю...
Ирина Баюрова 02.11.2014 23:28 • Заявить о нарушении
Ирина Баюрова 02.11.2014 23:28 • Заявить о нарушении
