КП
Моя ікона – пізня осінь,
Моя душа – крик журавлів,
Серце моє незмінне й досі –
Останнє листя з яворів.
Повільно до землі кружляє,
Ані жалю, ані жури...
Воно вже все на світі знає...
Про це ж наспівують вітри...
Ти чуєш також? Знаю, знаю...
Помовчимо рука в руці,
Про те, як я тебе кохаю,
Блисне дощинка на щоці.
І з нами буде тільки осінь,
А може, ми і є вона?
Мовчить і зупинитись просить
Біля холодного вікна.
03.10.14
Пiзня осiнь
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114100305373
Свидетельство о публикации №114100305373
Рецензии