Коли в поета важко на душi

Коли в поета важко на душі
Уся та біль вливається в рядки,
Які він створює вдень і вночі,
Які усі читають залюбки.

Він з болем продовжує писати,
Мовляв: таке покликання моє,
Хоча душа не перестає страждати,
Але він знову береться за своє.

Зі столу дістає аркуш паперу,
Бере перо, і пише щось нове,
Про людей, життя і соціальну сферу,               
Напише все, що у думках його живе.

Щодня дарує людям нову творчість,
Але не кожен знає, чи легко це робити?
Йому не треба визнання,не треба почесті,
Він лише слід хороший прагне залишити.

Хочу сказати вам: поети дуже чуйні,
Вони уміють співчувати, приймати співчуття,
Та часом вони теж бувають буйні -
Часто не знають, чого хочуть від життя...

А ще цим людям потрібне розуміння,
Дуже важливо, щоб могли їх зрозуміти,               
І якби кожен мав таке важливе вміння,
То всі у злагоді і мирі могли б жити.                .

Для талановитих цих людей,
Немає меж на цілім білім світі,
У них щодня бурлить купа ідей,
Вони в собі і в творчості закриті.

І саме цим здаються вони дивні...
"Навіщо пише він? Кому потрібні його вміння?"
Та, якщо твори автора і справді ексклюзивні-
Пройдуть століття - його згадають покоління...
                30 березня 2011р.