Буває вранці прокидаюсь,
Дивлюсь на сонце,каву п`ю.
Твоєму фото усміхаюсь,
Та в світ чудовий знову йду.
Між нами кілометрів сотні,
Між нами тисячі людей.
А я своє багатотисячне "сьогодні"
посиплю пелюстками орхідей.
То й що,як я тебе не часто бачу?
То й що?Я не шкодую .Ні.
Я збережу надію ту гарячу,
Зустріти тебе знову навесні.
Лиш,пам`ятай,що десь тебе чекає,
Ота твоя дівчина з ластовинням...
Нова весна
© Copyright: Катерина Дмитриченко 3, 2014
Свидетельство о публикации №114092907875
Свидетельство о публикации №114092907875
Рецензии