Таке дивне наше життя...

               
Життя… життя…все ж таки дивне?
Має свій початок і кінець,
І безперервний ритм, що плине,
Як в багатьох людських сердець.

Має воно свій шлях, дорогу,
Якою ми прямуєм в даль,
Має і радість, і тривогу,
Свій ревний біль і ревний жаль.

Має усе: і колір, й час,
Любов і зраду, добро і зло,
І помилки, які навча нас…
На вічність бідне лиш воно!

Таке ж бува часом коротке,
Що й не встигаєм все пізнати,
Ми не встигаємо повірить,
Що колись прийде «час розплати».

Ми не встигаєм полюбити,
Всім своїм серцем і душею,
Але встигаєм загубити
Себе між Небом і Землею.

P.S: Наше життя дивне і непередбачуване… Ми можемо жити і не здогадуватися, що все може дуже скоро закінчитися; ми можемо мріяти,але в один момент ці мрії можуть зламатися;ми можемо любити, не отримувати взаємності…
   Наше життя дивне, адже воно має все крім вічності. Рано чи пізно воно закінчується, і неможливо так просто назвати точну дату цього кінця. Але хоча б за цей час, що ми живем,ми маємо можливість багато чого зрозуміти в нім, пізнати. Ми маємо можливість повірити в Бога, адже колись прийде «час розплати» за земні гріхи. Ми маємо можливість щиро покохати, лиш треба не пропустити її, ми можемо повірити в щастя і просто радіти кожному дню, ми можемо допомогти іншим і зробити цим приємно і комусь, і собі. Головне не пропустити цю можливість, щоб потім не загубити свою душу між Небом, де ми не зможемо знайти спокій через незавершені справи, і Землею, яку ми також не зможемо спокійно залишити…