Ой Краю мій Краю, Краю мій рідненький
Чому твої дітки вже не веселенькі
Бо пішли вони, знову воювати
Свої братів і сестер на бій закликати.
Пішли вони брат на брата, Краю мій рідненький
Думка їх така завзята, та розум маленький
Нема в серцях їх любові, в душі зло проснулось
А тобі , мій рідний Краю, горем обернулось.
Сини твої в чистім полі положили голови
І самі не зрозуміли, де брати, де вороги.
Лежать вони у степах, де трава , та попіл
Тужать матері тепер, загубили спокій.
Тужать . тужать причитають:- верніться синочки
В полі вітер коливає траву, та квіточки
Тільки вітер, та ще зорі сумують ночами,
Та ще молиться священик в церкві над свічками.
Нема синів, тільки горе, між людей шепоче
Чому хлопців не спинило серденько дівоче?
Бо осталися тепер без хлопців навіки
Де тепер шукати будуть собі чоловіка.
***
© Copyright: Нина Дюбченко, 2014
Свидетельство о публикации №114092708600
Свидетельство о публикации №114092708600
Рецензии
