Жизнь течёт по камушкам мира суеты,
Сотканная нитями радужной мечты.
В лабиринтах вечности и в пылу борьбы,
Вьётся в неизвестности линия судьбы.
Сердце бьётся, мечется, беспокойно мне,
Как с тоской не встретиться в дальней стороне?
С юностью проститься и не растерять
Нежности частицы, что дала мне мать.
Ностальгия мучает, с каждым днём сильней,
И по воле случая соглашаясь с ней,
Птицей быстрокрылою я лечу в края,
Где в цветах купается Родина моя.
Брошусь я в объятия солнечных лучей,
В звёздное сияние сумрачных ночей
И в букетах запахов отыщу родной,
Тот один-единственный, что хранит покой.
Гарно й чуттєво. Є чотири найвдаліших рядки:3,4 і9,10 тому, що в них присутня внутрішня рима (по цезурі) - після сьомого складу. Якби вдалося весь твір так зробити - було би супер. Не зовсім зрозумілий логічний зміст фраз "Той частицы нежности..." і "под звёздами сумрачных ночей". А так, Сергію, то можу собі лише уявити, чому Батьківщина Вам видається така, як та,"Где в цветах купается, Родина моя" - це згадка, а в згадках і ми - молоді, і батьки живі.
Дуже вдячний Вам Олег за аналіз цього вірша. "Той частицы нежности" Мається в виду,ту ніжність, яку прививала мати протягом всього дитинства і в теперішніх умовах, щоб серце не зачерствіло і не озлобилось. Такої квітучої весни, як на Україні, я не зустрічав ніде. Два роки армії Узбекистан, Каракуми, далі Сибірь, Самотлор, Ніжнєвартовськ. Дуже бракує знаннів, але обіцяю подумать, можливо щось поміняю.
З повагою.
Сергію, я зрозумів щодо змісту, але за побудовою речення вірогідніше правильно так: " Частицы той нежности", що зовсім не вписується у ритм вірша, тому в цьому місці і треба подумати.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.