Туман... Елена Каминская

                Вольный  перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/09/21/6963



В туманы войду я с порога, что мягко так
Вдоль тропочек стелются котиком нежным,
По ножкам скользят, наподобие знака мне,
Что можно идти, что родные мы… смежны.

Шажок – и плыву я долиною сонною
Туда, где покой птичьим пеньем засеян,
Где мир тяготений… луна  – не препоною:
Она освещает волшебные тени…

Иное зависло гардиной туманною:
Деревья, дома, и машины, и люди…
И в поисках дня с  красотою нирванною
Плыву в молоке, что разлито повсюду...

Оригинал:

Туману торкнуся з порога, він м'яко
Встеляється стежкою, котиком ніжним
Між ніжок ковзає, це мов би ознака,
Що можу іти, що ми рідні, суміжні.

Ще крок і пливу крізь сонливу долину,
Де спокій - пташиним засіяний співом,
Де потягів суне луна й не покине
Гудіння, давно знахабніле і хтиве…

Все  інше  зависло у  тиші  туманній:
Дерева, будинки, машини і люди…
У пошуках дня в гіпнотичному стані
Пливу молоком, що розлито усюди…


Аватар с удовольствием взяла у Автора!