Лина Костенко - Смех

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«СМІХ»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16956


На улице — я слышу сквозь окно —
смеётся баба нарочитым смехом.
Ей, видимо, не так смешно, но баба хочет показать,   
Потеху, чтобы насмеяться всласть. 
А я смотрю на реки тёмных улиц,
на головы весёлых фонарей,
одетых в кепочки из жести, 
и на высокий подоконник,
Куда с каштанов лепестки летят...
А я смотрю и думаю о песнях.
В них столько грусти! — Пускай, грустят.
Но только не глумятся нарочитым смехом,
Поскольку окна закрывают искренние люди.


*Лiна Костенко

«СМІХ»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16956

На  вулиці  -  я  чую  крізь  вікно  -
сміється  жінка  штучним  сміхом.
Мабуть  їй  сумно,  але  жінка  хоче,
щоб  їй  хотілося  сміятись.

А  я  дивлюсь  на  ріки  темних  вулиць,
на  голови  веселих  ліхтарів,
одягнені  в  малі  кашкети  з  жерсті,

і  на  моє  високе  підвіконня
каштанами  білі  квіти  подають...

А  я  дивлюсь  і  думаю  про  вірші.
Коли  їм  сумно  -  хай  вони  сумують.
Хай  тільки  не  сміються  штучним  сміхом,
бо  щирі  люди  зачиняють  вікна.