Ти вічний промінь сонця і надії
Ти - центральний персонаж події,
Що в світі називається коханням,
А може й я замучив тебе проханням.
Та тільки ти не суди вигнанця,
Адже бачив душі посланця,
Що стояв перед очима
Й сказав, що образ за дверима
То вирішальний вибір серця,
І відкривши чарівні дверця
Побачив тебе перед собою,
Але тут іззаду, мов трубою
Відчув удар я головою
І хтось чародійною травою
Лікував мене в полі -
Це було випробування долі.
Не знаю я, чому це сталося зі мною,
Не знаю я, що то лунає долиною,
Та знаю лиш, що образ твій
Тепер завжди буде у душі моїй.
Не суди вигнанця
© Copyright: Артём Бугаенко, 2014
Свидетельство о публикации №114092408557
Свидетельство о публикации №114092408557
Рецензии