Зiрки

Нiч. Зiрки. Повсюди тиша.
Тiльки листя шелестить.
Пробiжить десь якась миша,
Й вiтерець трохи гудить.

Раптом, в небi ясне сяйво
Освiтило все вкруги.
Здавалось, нiби сяйво гарне,
Але це тiльки знак біди.

I вже за мить роздався шум,
дуже страхiтний й голосний.
I чуєш ти жахливий: "БУМ!"
I звук вистрiла ясний.

Це все війшло дуже швидко
Й не встиг ти зрозуміть їх ціль,
Як раптом, бачиш дуже чітко
Направлений в себе приціл.

Згадав ти матір,батька, сина,
Кохану, яка вдома спить.
Вона не зна, яка жахлива
Твоєї долі зараз нить.

А вранці, підійде кохана
До фотографії з тобою,
Як завжди, скаже: "Добре знаю,
Що не зіткнешся ти з бідою!".

А потім, сяде, та й заплаче,
Бо в серці неспокійно буде.
Буде битись воно, наче
Загинули їй рідні люди.

Син підійде до неї, скаже:
"Не хвилюйся кожен раз.
Татко прийде скоро, ляже,
І, як завжди, обійме нас".

А вона лиш промовчить,
Сльози скотяться солоні.
І через коротку мить,
Зникне лінія з долоні...

Ніч знову прийде, буде тихо
І навколо - ні душі.
Залишиться лиш слід від лиха,
Й на небі з'являться нові зірки...