Відпустіть на волю птаху смутку,
Хай летить вона в далекії краї.
Ви віддайте їй свої незгоди хутко,
Хай за вітром їх розвіє на зорі.
Залишайте лиш кохання білосніжне,
Ваше серце заповняє хай воно.
І нехай воно в Вас буде не на тижні,
Хай п*янить неначе молоде вино.
Із коханням йти у темні зимні гори,
І у полум*я не страшно з ним іти.
Ви подякуйте навіки вашій долі,
Бо не буде більше в серці самоти.
В дпуст ть на волю птаху смутку
© Copyright: Валерия Бардак, 2014
Свидетельство о публикации №114092300153
Свидетельство о публикации №114092300153
Рецензии