Моя земля, моя кохана ненька,
Моя свята країна дивовижних мрій.
Сьогодні на шматки тебе рідненька,
Рвуть і кидають в погляді сумнім.
Тебе, що нам співала колискові,
Що сповивала з сонцем на весні.
У тебе в погляді завжди ліси казкові,
І із коханням щирим всі дощі рясні.
У жилах наших кров тече невтримна,
Що Україна нам подарувала від душі.
Ми від землі своєї браття, сестри невідривні,
Куди б у час негоди злої не пішли.
Я дякую скажу усім всесвітнім силам,
Що народилась саме я на цій землі.
Моя матусенька, рідненька Україна,
І найдобрішої за тебе в світі не знайти.
Моя земля, моя кохана ненька
© Copyright: Валерия Бардак, 2014
Свидетельство о публикации №114092300131
Свидетельство о публикации №114092300131
Рецензии