Wislawa Szymborska Ze Wspomnien

Віслава Шимборська

СПОМИН

Говорили ми собі,
аж раптом замовкли
На терасу вийшла дівчина,
ах, гарна,
занадто гарна,
як на наш спокійний побит.

Бася зиркнула розгублено на мужа
Кристина інстинктивно поклала долоню
на долоні Збишка.
Я помислила: подзвоню до тебе,
ще на разі - скажу - не приїзджай
прогнозують кількаденні дощі.

Тільки Агнешка, вдова,
усмішкою привітала красуню.



Wislawa Szymborska

    ZE WSPOMNIEN

 Gawedzilismy sobie,
 zamilklismy nagle.
 Na taras weszla dziewczyna,
 ach, piekna,
 zanadto piekna
 jak na nasz spokojny tutaj pobyt.

 Basia zerknela w poplochu na meza.
 Krystyna odruchowo polozyla dlon
 na dloni Zbyszka.
 Ja pomyslalam: zadzwonie do ciebie,
 jeszcze na razie – powiem – nie przyjezdzaj,
 zapowiadaja wlasnie kilkudniowe deszcze.

 Tylko Agnieszka, wdowa,
 powitala piekna usmiechem.

 (Krakow, 2002.)


Рецензии