Серпневі ранки догорають
І літо йде у просідь,
Ласкаві руки простягає
Ніби тепла напитись просить…
О, любе літечко моє!
Тобі за роси вдячна,
Зелені гори, Буковель,
За рідне Прикарпаття...
За степ широкий український,
За ниви золоті в хлібах,
За погляд з неба материнський,
За усміх діток на вустах…
Якби ж то в літечку сяйнім
Чужинський чобіт не топтався,
Не вив снаряд і постріл не гримів,
Що землю й душу рвав на шмаття!...
Якби ж козацьке дуже тіло
Ворожа куля не спіткала,
Дитяче тіло не тремтіло
І не згорьовані дружина й мама....
Якби ж …Якби ж то…
Тоді щасливою була б я!
І сум в очах би не застряг…
О любе літечко, вертайся,
І доведи нас до звитяг!
Л1ТО 2014
© Copyright: Саша Моисеенко, 2014
Свидетельство о публикации №114092005702
Свидетельство о публикации №114092005702
Рецензии