я не наважився покликати
так не хотілося стиратись
яка свідома і велика ти
моя невиправдана втрато
на холод вулиці нарвалося
на неміч світла налетіло
те що людиною вважалося
у вузлику душі і тіла
старезний світ узявся сипатись
з того що ставилось на карту
і вже нема від чого хлипати
і прислухатися не варто
а десь тепло з обійм навіялось
знайшло собі нічний притулок
навіщо очі ви посіяли
при перших сутінках минуле
спаливши кроки може вигорю
тобою сповнений до болю
то як вода що попід кригою
хребта свого навпіл розколе
хай неба синь з чорнила сірого
відмиється і день прозріє
я на ножах стою із вірою
допоки в серці веремія
19 Вересня, 2014
я не наважився покликати
© Copyright: Юрий Лазирко, 2014
Свидетельство о публикации №114091908809
Свидетельство о публикации №114091908809
Рецензии
чомусь стирати не бажалося
тебе минулого із пам'яті
лиш серце з розпачем ховалося
в нічний притулок десь на паперті
)))
Любимая Игрушка 21.09.2014 01:56 • Заявить о нарушении
тебе минулого із пам'яті
лиш серце з розпачем ховалося
в нічний притулок десь на паперті
)))
Любимая Игрушка 21.09.2014 01:56 • Заявить о нарушении
ховалося
і рвалося
на всі дороги світу
ніщо
не залишалося
ніхто й
і не помітив
THANKS!
Юрий Лазирко 25.09.2014 21:59 Заявить о нарушении
і рвалося
на всі дороги світу
ніщо
не залишалося
ніхто й
і не помітив
THANKS!
Юрий Лазирко 25.09.2014 21:59 Заявить о нарушении